Я не мю уявлення звідки навіює вітер...
Та його теплий подих із ніжністю поруч кружля.
Як в дитинстві матуся любила-пестила
своє любе, маленьке, незграбне та рідне маля...

Мамо, мамо моя! Як би можна було жити вічно!
Разом стежкою йти і розмову тихеньку вести...
Цілувати твоє постаріле і схудле обличчя,
бо найкраща з найкращих, матуся, у світі – це ти!

Я присвячую мамі всі пісні і всі свої вірші.
Все, що зможу й не зможу – для мами своєї зроблю.
Мамо, муза моя! Наймиліша і сама рідніша.
Я тебе понад все, понад все у цім світі люблю!